Шевченкіана. Вправи. https://learningapps.org/2835844

Біографія Т.Г. Шевченка. https://learningapps.org/2639696

Безсполучникове складне речення.https://www.youtube.com/watch?v=hINKHMwoCJs

  Підготовка до ЗНО. Українська мова. Речення як основна синтаксична одиниця. https://www.youtube.com/watch?v=x2mBlVLQ_7E

Тринажер  з правопису української мови. https://www.youtube.com/watch?v=x2mBlVLQ_7E

Підготовка до ЗНО Українська мова. Речення як основна синтаксична одиниця https://www.youtube.com/watch?v=x2mBlVLQ_7E

Поетична хвилинка

Сьогодні вирушаю я в дорогу

Туди, в дитинства казку, що було,

Як сон, як мить. Прокручую я знову

Дорога додому

Картини із життя минулого – кіно.

Дорога за маршрутом недалека,

Її із легкістю можливо подолать,

А в часі так всього  багато пережито,

Ні ямбом, ні хореєм не сказать.

Вже й слів не сила підібрати,

Лечу на крилах в рідне я село.

Вже серце в грудях хоче розірватись

Від того, що я бачу й що було…

Було село… Зростали в ньому діти.

Між них себе з юрби  я впізнаю.

Хто босоніж, а в кого із сандалів «шльопки»,

Ганяли в «жмурики» й гралися в «війну»…

Всіх нас чекала Рябухівська школа,

Що, як лелека кремезним крилом,

Згуртовувала й разом гартувала

Для дальнього польоту. А з селом…

Мої Рябухи

 

З селом тихесенько навіки розлучала.

Полинули по світу, хто куди.

Одні сім’ю, другі кар’єру будували

В містах і селах «перспективу» там знайшли.

І ось іду я Цибулями через роки.

Із вулиці три хати лиш стоять!

Ще жевріє життя на цих подвір’ях,

А решта дірками-вікнами, як сироти, блищать.

Залишився колодязь самотою,

Що рятував від спраги весь куток,

Обріс кленовими кущами й лободою,

Покривсь іржею металевий ланцюжок…

Йду стежечкою до своєї хати,

Якої теж давно уже нема,

Лиш очевидиця, старезна абрикоса

Спустила до землі розчахнуте сухе гілля.

Знайшла галявину, що звалася подвір’ям,

Колись воно встелялось споришем,

Матусиним пишалось різноквіттям,

А нині – пустка, а у грудях щем.

Хотіла все сфотографувать на згадку —

Рука не піднялася, не змогла.

Хай пам’ять залишає тільки казку

Лиш ту, якою у дитинстві я жила.

Кінцева «станція». Це зустріч з татом.

Хай він почує доньчин монолог.

Субота батьківська, і я сьогодні з татом:

Я так сумую... Вже з тобою Бог!